Складний удар по Україні виявився істотним випробуванням для системи протиповітряної оборони: що криється за російською атакою та які уроки слід винести.

Це був вияв публічного терору, позбавлений будь-якої логіки та розумного використання ресурсів.

У ніч на 17 листопада російські військові провели комбіновану атаку на Україну, використовуючи як безпілотники, так і різноманітні види ракетного озброєння. Цей удар, з одного боку, був давно очікуваним і неодноразово обговорювався, а з іншого – скоріше відображав емоційний стан, ніж був зумовлений раціональними причинами терору.

За фактом.

17 листопада російські військові сили здійснили обстріл території України, використовуючи різноманітні засоби ураження. До їхнього арсеналу увійшли: Х-101/555, крилаті ракети 3М14 "Калібр", Х-47М2 "Кинджал", Х-22, 3М22 "Циркон", 9М723 ОТРК "Іскандер-М"/KN-23, Х-59/69, Х-31П, а також безпілотники-камікадзе Shahed-136 та інші види озброєння.

Всього було використано 210 одиниць озброєння, з яких знищено 102 ракети з 120 та 42 безпілотники з 90. Ракетний напад тривав трішки більше двох годин, тоді як атака дронів затягнулася на понад десять годин. При цьому була досягнута висока ступінь синхронізації ударів, виконаних різними типами озброєння.

Наприклад, близько 05:30 з району Каспійського моря було здійснено запуски ракет Х-101/555, що збіглося з моментом підльоту деяких дронів до обласних центрів. Запуски крилатих ракет 3М14 "Калібр" відбулися приблизно о 6:00, а о 06:30 відбувся запуск 3М22 "Циркон". Усе це свідчить про спроби РОВ координувати присутність у повітряному просторі України різних типів ударних засобів одночасно.

В цілому, командування РОВ реалізувало свої дії відповідно до заздалегідь спланованого сценарію атак на енергетичну інфраструктуру України. Це підтверджує, що підготовка тривала досить довго, і від стратегій терору щодо критично важливих об'єктів вони ніколи не відмовлялися.

Напередодні цього ракетного удару російські окупанти провели один із наймасованіших нальотів дронів на територію України, кілька тренувальних розвідувальних польотів авіації стратегічного призначення, а також здійснили напередодні пуски обмеженим боєкомплектом.

У медіа нещодавні польоти повітряно-космічних сил Росії викликали певні коментарі "експертів", які намагалися інтерпретувати це як сигнал для новообраного президента Дональда Трампа. Вони стверджували, що підняті в повітря літаки свідчать про готовність до переговорів, адже запуски не відбулися. Проте це абсолютно абсурдно. Адже надіслати сигнали президенту, який ще два місяці не розпочне виконувати свої обов'язки, виглядає безглуздо. Натомість, проведення маневрів перед можливими ракетними запусками дійсно вказує на підготовку.

РОВ заздалегідь перевіряли українську систему протиповітряної оборони, здійснюючи нальоти дронів та періодичні запускі, включаючи крилаті ракети Х-101/555, у ніч на 13 листопада.

Було очевидно, що масований напад наближається, і навіть можна було здогадатися про те, як саме він буде здійснений. Проте залишалося питання: коли саме це відбудеться, адже вчиняти його в даний момент виглядало безглуздо. І все ж, так і сталося.

ЛИШКОВІ РАКЕТИ, НЕДОСТАТНІСТЬ ТЕРПІННЯ

Масований ракетний удар по Україні саме зараз виглядає справді ірраціонально.

Росія понад два місяці накопичувала боєкомплект для того, щоб відновити енергетичний терор України. Нещодавно я наводив цифри того, що їм вдалося як виробити, так і накопичити для масованих ударів. І питання було тільки в моменті, коли найвигідніше це все застосувати, щоб мати максимальний ефект.

Відверто кажучи, нинішній час не схожий на той, коли середня температура в Одесі становила +10°, а в Києві +5°. До суворих морозів, які можуть навантажити енергосистему, ще далеко. Для контексту, з 2022 року, коли генерал Суровікін намагався вразити "верховного" новими тактичними рішеннями у війні проти України і допустив серйозну помилку на старті, командування зробило важливі висновки. У 2023 році та на початку 2024-го вони вже демонстрували більш продуманий підхід до терору. Але чомусь саме зараз цього не спостерігається.

Очевидно, вся справа в тому, що нинішній удар по Україні - це була виключно вказівка Путіна, щоб якнайшвидше показати Дональду Трампу те, як Росія може тероризувати українців. Це був вияв публічного терору, позбавлений будь-якої логіки та розумного використання ресурсів.. У теплу погоду бити по енергетиці лише у спробі залякування.

Таким чином, атака на Україну 17 листопада є сигналом Трампу від Путіна. Це повідомлення ясно демонструє, яким чином Путін планує вести переговори з 47-м президентом США. Якщо Дональду Трампу імпонують методи жорстокого шантажу, то, за традиціями БДСМ, він може продовжити цю розмову в січні 2025 року.

Проте Путін повинен продовжувати лякати Дональда Трампа, щоб той не втратив з уваги "загрози", які походять з Росії, і розумів, що вести переговори з нею можна лише з урахуванням її вимог. Тому це, напевно, не останній удар по Україні, і в найближчому майбутньому слід очікувати на менш інтенсивні, але все ж таки ракетні атаки, які супроводжуватимуться дроновими нападами, хоч і з обмеженим боєкомплектом.

Єдиною позитивною стороною цієї тяжкої ситуації, до якої ми мали налаштуватися морально та психологічно, без жодних обманів, є те, що вона трапляється в час, коли погода не така сувора, а листопад виявляється відносно теплим.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

Слід підкреслити, що значна кількість ударів, завданих засобами ураження РОВ, була спрямована на ракети, які, в більшості регіонів України, не можуть бути перехоплені через брак необхідних систем протиповітряної оборони. Ракети 9М723 та Х-47М2 залишаються основними інструментами терору з боку російських загарбників, демонструючи максимальну ефективність у тих місцях, де відсутні системи ППО, такі як Patriot і SAMP/T.

Проблема недостатності багаторівневих систем протиповітряної оборони в Україні залишається гострою навіть на третій рік конфлікту, попри численні заяви міжнародних партнерів та обіцянки підтримки. Надана допомога не є достатньою, і хоча вона може задовольнити потреби окремих регіонів, вона абсолютно не охоплює потреби цілих областей.

Російські загарбники, усвідомлюючи вразливості різних регіонів, намагаються завдати ударів саме по тим об'єктам, які можуть забезпечити максимальний терористичний ефект. У той же час, система протиповітряної оборони Києва знову зіштовхується з атакою, в ході якої використовуються надзвичайно дорогі та нестандартні ракети 3М22 "Циркон" та інші види озброєння.

17 листопада 2024 року виявився одним із найскладніших випробувань для системи протиповітряної оборони України під час повномасштабної війни. Якщо б Повітряні сили ЗСУ мали в своєму арсеналі більше західних засобів різних радіусів дії — малих, середніх та великих, — наслідки могли б бути значно менш катастрофічними.

Питання постачання Україні систем протиповітряної оборони різних типів знову виявляється на порядку денному.

Цей матеріал був підготовлений у рамках спільної ініціативи OBOZ.UA та команди "Інформаційний спротив".