Зустріч Трампа з реальністю: які перспективи відкриваються для Китаю, Ірану та Північної Кореї у відносинах зі США?
Стабільність у країні багато в чому визначається тим, наскільки новообраний президент США здатний протистояти авторитарним режимам.
Вражаюча перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США стала сигналом повернення до дипломатії, заснованої на "угодах", і прагматизму, що означає відмову від ціннісних принципів. Новообраний президент планує відновити політику підвищеного економічного протекціонізму, що може призвести до погіршення відносин із країнами ЄС та Канадою. Він також має намір "завершити війну в Україні за 24 години" та ініціювати нову торгову війну з Китаєм.
Проте світ вже далеко не той, що у 2020 році, коли Трамп ще був президентом. З перших днів його адміністрації лідеру США доведеться зіткнутися з опором об'єднаного союзу автократій, котрі працюють на ліквідацію гегемонії Сполучних Штатів Америки, і тут спроби домовитися навряд чи допоможуть. Яку політику стосовно Китаю, Ірану та Північної Кореї буде вибудовувати Дональд Трамп? Та чи зможе він стримати автократії, не допустивши нових військових конфліктів?
У своїй політичній діяльності 45-й і тепер вже 47-й президент США називав КНР головною загрозою для його країни. Під час першого терміну Трампа тривала довга торгова війна між Вашингтоном і Пекіном, з підвищенням мит та обмежень на імпорт товарів китайського виробництва. Економічне піднесення Китаю, з погляду республіканців, загрожує американському бізнесу, тому протекціоністські заходи будуть впроваджені насамперед проти продукції з Піднебесної. Дональд Трамп з високою ймовірністю відновить торгову війну з Китаєм, із запровадженням 60% тарифів на китайський імпорт та 20% -- на імпорт з інших країн.
Китай висловив надію на "мирне співіснування зі США" в день виборів президента, усвідомлюючи можливу загрозу повернення Дональда Трампа до Овального кабінету. Нова адміністрація може пришвидшити відокремлення Пекіна від ланцюгів постачання критично важливих технологій, що змусить Китай активніше працювати над підвищенням власної технологічної незалежності. Економічний тиск з боку США ймовірно призведе до ще більшого зближення Китаю з Росією, а також до створення автономного економічного простору в Південно-Східній Азії, що не залежить від Америки.
Питання стримування Китаю стало єдиним аспектом, який реально об'єднує Республіканську та Демократичну партії США. Це означає, що Пекіну не уникнути загострення конфронтації з Вашингтоном. Особливо небезпечними залишаться ситуації в Південнокитайському морі та навколо Тайваню, де Китай протягом найближчих чотирьох років перевірятиме Дональда Трампа на міцність через провокації або навіть агресивні дії. Без сумніву, новий президент США може зіткнутися з новою тайванською кризою, якщо китайські військово-морські сили заблокують Тайвань або створять карантинну зону навколо острова. Пекін активно готується до такого розвитку подій, модернізуючи свій флот, ракетні та десантні підрозділи. Враховуючи ізоляціоністські погляди Трампа і його небажання вступати у нові війни, постає серйозне питання: чи будуть США готові захищати Тайвань військовими засобами?
Не в останню чергу на ймовірність такого розвитку подій буде прямо впливати російсько-українська війна. Якщо США припинять надавати військову допомогу Україні та змусять Київ пристати на невигідні умови перемир'я з Росією, то КНР розуміючи слабкість безпекових гарантій Вашингтону, вдасться до активних дій проти Тайваню.
Можливий розкол Європи внаслідок політики Трампа створить умови для Китаю, щоб зміцнити свій політичний та економічний вплив в Європейському Союзі, на Балканах та у Східній Європі, над чим китайська дипломатія працює вже тривалий час. Пекін регулярно закликає європейські країни до більшої автономії, сподіваючись таким чином дистанціювати регіон від Сполучених Штатів. У період президентства Трампа цей процес може мати вигідні наслідки для Сі Цзіньпіна.
Повернення Дональда Трампа до президентського крісла в США сприймається в Тегерані як серйозна загроза. Це може призвести до посилення економічного тиску та загострення дипломатичної ізоляції Ірану з боку арабських держав на Близькому Сході. Президент Ірану Масуд Пезешкіан неодноразово наголошував на необхідності відновлення діалогу з Заходом щодо іранської ядерної програми і зменшення санкцій. Проте, з обранням Трампа, питання переговорів з Іраном, ймовірно, буде відкладено до наступних президентських виборів у США. Не виключено, що нова адміністрація спробує досягти угоди з Іраном у дусі "угоди століття", але цьому можуть протистояти Ізраїль та Китай.
Існує висока ймовірність, що президент Трамп намагатиметься врегулювати конфлікти в секторі Гази та Лівані, прагнучи укласти угоду про припинення вогню між задіяними сторонами. Агентство нової адміністрації, що проголошує "світ без воєн", може стати каталізатором для завершення конфліктів на Близькому Сході. Проте, Дональд Трамп, можливо, не має повного уявлення про реалії геополітики та специфіку ситуації в цьому регіоні, що може призвести до того, що його мирні ініціативи виявляться безрезультатними.
Ірану загрожує подальше посилення економічної ізоляції та зростання ризику військового конфлікту з Ізраїлем, який навряд чи зможе зупинити Трамп, якщо усвідомить безперспективність укладення будь-якої угоди. Тривале протистояння на Близькому Сході фактично вже не визначається особою, що займає президентський пост у США.
Північна Корея завжди займала важливе місце під час першого терміну Дональда Трампа, починаючи з його погроз "вогнем і люттю" і закінчуючи "романтичними листами" до Кім Чен Ина. Тепер, повернувшись до влади, Трамп, безсумнівно, знову зосередиться на можливості прямих переговорів із північнокорейським лідером. Під час своєї виборчої кампанії новообраний президент натякнув на наміри відновити спроби укласти угоду про роззброєння з Кімом. У Південній Кореї багато хто стурбований, що це може призвести до уповільнення розвитку північнокорейських міжконтинентальних балістичних ракет, які загрожують Вашингтону, водночас ігноруючи ракети короткого радіусу дії, здатні завдати шкоди Сеулу.
Існують серйозні сумніви щодо того, чи може повторний саміт між Трампом та Кімом бути успішним, з огляду на невдалу зустріч у Ханої. На даний момент немає ознак того, що Сполучені Штати готові зняти економічні санкції з Північної Кореї, особливо після участі північнокорейських військ у конфлікті в Україні. Зустріч з Кімом надасть Трампу можливість знову продемонструвати шоу, яке так подобається новому президентові, хоча реальний прогрес у справі денуклеаризації Корейського півострова, схоже, не передбачається.
Можливість повторної зустрічі між Дональдом Трампом і Кім Чен Ином виглядає тривожно, оскільки знову підтверджує, що диктатури можуть досягати успіху завдяки силі та шантажу. Після першого саміту між Трампом і Кімом у 2018 році американський лідер підвищив міжнародний статус північнокорейського керівника, що спонукало його активізувати дії на світовій арені. Це, в свою чергу, призвело до залучення Пхеньяну в конфлікт між Росією та Україною.
Попереду Дональда Трампа чекає зустріч із суворими реаліями, в яких вже сформувався альянс автократій, що сприймають американського президента як "лідера вороже налаштованої держави", гегемонія якого повинна бути знищена будь-якими засобами. Стабільність і виживання Західного світу залежать від того, наскільки швидко новий президент США зможе усвідомити геополітичні обставини, а також від його готовності протистояти диктаторським режимам на всіх фронтах.
