Втратив кінцівку під час бойових дій, а тепер став фахівцем з виготовлення протезів: розповідь про ветерана.
Приклад мужності й нескореності. Раніше наша редакція вже знайомила вас з воїном Андрієм Ільїним на псевдо "Каспер". Рятуючи поранених побратимів, він підірвався на міні. Зараз хлопець вже пів року на протезі. Успішно пройшов реабілітацію, а нині вирішив допомагати й іншим ветеранам. Андрій опановує нову професію і виготовляє протези. За його роботою спостерігала Ольга Лучек.
У цій майстерні з раннього ранку трудиться Андрій. Він ретельно вивчає гіпсовий зліпок і порівнює розміри, аби уникнути будь-яких помилок у майбутньому протезі.
Працює протезистом Андрій понад тиждень. Але він, як ніхто, знає наскільки важлива кожна деталь під час протезування, бо від цього залежить наскільки комфортною буде хода воїна. Сам Андрій на протезі вже пів року.
Андрій Ільїн, герой, який пройшов через випробування російсько-української війни:
Вранці я прокинувся і вирушив на реабілітацію інших, розповідаючи кожному, що все добре. Не варто сумувати, не слід впадати в депресію, уникати алкоголю і більше займатися спортом – ось мої поради!
Після реабілітації Андрій вирішив допомагати іншим ветеранам. Знає наскільки протез може бути очікуваним, тому навіть попри втому не зупиняється.
Відповідно до розкладу, сьогодні в цій майстерні планується виготовлення трьох протезів для військових, а також одного для Андрія, який змінює вже свій третій куксоприймач.
Іван Винниченко, фахівець у сфері протезування:
Андрій зараз працює над виготовленням своєї ніжки під моїм наглядом. Це його власний зліпок, який стане основою для майбутнього протезу, на якому він зможе ходити. Помічаю, що він трохи нервує, адже процес створення своєї ноги викликає певний дискомфорт, але водночас він активно працює, чухає та пиляє, без жодного страху в очах. Якщо щось піде не так, завжди зможемо виправити, все під контролем.
Андрій Ільїн, герой, який пройшов через випробування російсько-української війни:
Знімаємо розмір, виготовляємо гіпсову форму, далі заливаємо матеріал, очищаємо, вставляємо елементи, потім натягуємо, вносимо необхідні корективи, і в результаті всі залишаються задоволені.
Хлопці не просто колеги, разом довелося пережити багато. Познайомилися в лікарні під час реабілітації.
Іван Винниченко, фахівець у сфері протезування:
Андрій для мене насамперед пацієнт. Але також, сподіваюся, в майбутньому він стане моїм колегою. У нього є особливий характер — він не любить залишатися на одному місці. Сьогодні він тут, завтра вже там, завжди прагне бути в центрі уваги. Це, напевно, й стало його мотивацією під час реабілітації: він не звикав до лежання в лікарняній палаті, а постійно пересувався на милицях. Він активно підкорює гори, стрибає у річку — його темп життя значно активніший за мій.
Андрій отримав поранення в селищі Урожайне, що на Донеччині. Він ризикував своїм життям, намагаючись евакуювати тіла своїх загиблих товаришів, і ледь не став жертвою в цій небезпечній ситуації.
Андрій Ільїн, герой, який пройшов через випробування російсько-української війни:
Мені потрібно було забрати хлопців "двохсотих", вивезти їх, щоб вони не були безвісти зниклими, як зараз буває, що лежать десь в окопах, їх вже ніхто не знає, а в нас не вийшло, я підійшов забирати, і розірвалася якась міна "Лепесток", відірвало пальці, і нічого не вийшло, ні людей спасти, ні кота, нікого взагалі.
Найбільша опора для ветерана – це його п’ятирічна дочка. На передовій він носив із собою її улюблену іграшку, яка стала для нього символом захисту.
У мене в кишені була маленька собачка, яка допомагала заспокоїтися, коли я сидів у окопі. Я гладив її, намагаючись підбадьорити себе. Коли моя донечка приїхала, я вирішив подарувати їй цю собачку. Всі свої виходи я проводив з нею поруч.
Тепер татусь ніколи не залишає маленьку Аріну, навіть коли працює в майстерні. Дочка завжди поруч, підтримуючи свого героя, і з гордістю спостерігає, як він допомагає іншим захисникам.
