У бійця ЗСУ Шумея, який переніс черепно-мозкову травму, з'явилася надія на відновлення: що стало підставою для оптимізму?

У 2022 році український солдат отримав важке поранення голови, і з того часу йому вдалося відновити здатність говорити та усміхатися.

Протягом двох років батько Віталія Шумея залишався поруч із сином, не покидаючи його ані на мить після того, як той зазнав тяжкого поранення голови на фронті. За цей час, проходячи через численні лікарні та реабілітаційні заклади, 36-річний командир зенітно-ракетного підрозділу навчився знову усміхатися, вимовляти деякі слова та навіть відновлювати рухи.

Як повідомляє Associated Press, лікарі сумнівалися в прогресі. Однак, завдяки дороговартісному лікуванню, яке було оплачене, зокрема, футбольним клубом "Шахтар", стан здоров'я Шумея почав поліпшуватися.

"Ми вже почали робити успіхи, залишилося тільки, щоб його ноги запрацювали. Скоро ми будемо ходити, і будемо ходити в тренажерний зал щодня", - заявив батько військового, 65-річний Сергій Шумей. Вони перебувають у реабілітаційному центрі в Модричах, на заході України. У їхній кімнаті два ліжка - для пораненого бійця та його батька.

Стан Віталія після влучення снаряда в його укриття був вкрай важким. Як повідомляє AP, його голова і мозок отримали серйозні ушкодження. 36-річний українець був позбавлений можливості рухатися, міг лише моргати і ковтати, залишаючись прикутим до ліжка. Незабаром у Барселоні йому провели операцію на мозку, під час якої встановили пластини для відновлення черепа.

Після цього поранений військовий із батьком повернулися в Україну, бо Віталій сильно переживав через незнайому, іноземну мову. Коли вони повернулися "додому", стан пораненого чоловіка покращився. 36-річний військовий почав сміятися і навіть розмовляти.

"Я відчував безмежну радість. Хоча це була лише невелика перемога, але вона все ж належала нам. Я йшов з гордо піднятою головою, пишаючись тим, яких успіхів ми досягли, - поділився батько."

На початку все зводилося до простих відповідей - "так" або "ні". Але з часом його словниковий запас почав розширюватися. Незабаром Віталій навчився називати кольори, а згодом і вимовляти імена своїх близьких.

Світлана Кононеко, яка спеціалізується на ерготерапії, протягом двох років активно співпрацює з Віталієм, сприяючи покращенню його щоденних навичок і функцій.

Вона зазначає, що останнім часом фіксується значний прогрес у його розвитку після поранення. Півтора місяця тому йому видалили трахеостому, тож його батько зміг нормально поспати за останні два роки догляду за власною дитиною.

"Я залишу його лише тоді, коли побачу, що він став на ноги. Лише тоді він зможе почати жити своїм життям," - зазначає Шумей-старший.

Наступний етап реабілітації передбачає те, що Віталій зможе встати на ноги та почати ходити. Однак фахівці не поспішають робити прогнози, коли цей процес може розпочатися.

4 вересня 2024 року агресори здійснили новий злочин проти безневинних українських громадян. Російські війська обстріляли Львів ракетами, в результаті чого постраждали медичні та освітні заклади, а також житлові будинки у самому серці міста.

Семеро людей втратили життя, з них троє були дітьми. Відомо, що російські війська вбили матір разом з трьома її доньками. Єдиним, хто вижив, залишився чоловік та батько родини.