На жаль, не стало видатного українського журналіста Андрія Ситая. Це сумна новина для Рівного та його околиць. Джерело - Рівне Вечірнє.

На 77 році пішла з життя на ходу, раптово, несподівано, сповнена енергії й гумору, творчих і господарських планів непересічна, всебічно обдарована людина, талановитий журналіст і керівник, поет і прозаїк, музикант і співак, столяр і тесляр, колега, друг і добрий сусід.

Про відхід з життя Андрія Ситая повідомив у Фейсбуці його колега та сусід Євген В'юн.

- Сумно і боляче відчувати втрату того, з ким пройшов по життю майже півстоліття.

Андрій Григорович Ситай з'явився на світ у 1948 році в селі Велике Вербче, що знаходиться в Сарненському районі. Ще під час навчання в школі він почав публікувати свої матеріали в районній газеті, яка із задоволенням розміщувала статті цього обдарованого сільського кореспондента. Тому цілком природно, що його подальший шлях привів до факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.

У 1973 році Андрій Ситай, випускник, розпочав свою кар'єру на Рівненському обласному радіо. Він присвятив цьому медіа-органу все своє творчість, пройшовши шлях від кореспондента до посади генерального директора Рівненської обласної телерадіокомпанії.

Андрій Григорович був умілим керівником і талановитим організатором. Окрім щоденних творчих і господарських справ йому довелося взяти на себе нелегку ношу- організувати державне телевізійне мовлення в області. Завдання було виконане на відмінно. На початку 2005 року в області з'явився потужний і професійний телеканал, який мав велику аудиторію.

У 2004 році відомий український журналіст Андрій Ситай почав свою діяльність у Національній радіокомпанії, зайнявши посаду керівника кореспондентського бюро Західного регіону. Після кількох років плідної роботи він вийшов на пенсію.

На заслуженому відпочинку у Андрія Григоровича з новою силою розкрився талант літератора. Він написав багато поетичних і прозових творів,почав видавати книжки. Щойно підготував до друку ще одну. Не встиг видати.

Поховають Андрія Ситая у рідному Великому Вербчому, як він цього й хотів. Таланти й гордість села повертаються до своїх витоків на рідну землю.