Не розповідайте про своїх дітей занадто багато, щоб не притягнути до них неприємності.

Діти — це джерело гордості, їхні досягнення заслуговують на те, щоб про них говорити, а чарівні моменти варто пам'ятати. Проте важливо усвідомлювати, де проходить межа між щирою гордістю за своїх дітей і надмірним вихвалянням, адже останнє може виглядати недоладно і мати негативні наслідки.

Чому зайве вихваляння дітей з боку дорослих неприйнятне, розповідає OBOZ. UA.

Що являє собою вихваляння?

Вихваляння трактуються як зайва демонстрація своїх переваг і успіхів. Така людина навмисно виставляє напоказ певні якості, з метою виділитися й отримати схвалення оточуючих.

Ця дитяча звичка, як правило, зникає вже в ранньому підлітковому віці. Проте є на світі й дорослі хвальки, які обожнюють вихвалятися чим завгодно, зокрема й власними дітьми.

Не хваліться успіхами своїх дітей

Які ризики пов'язані з хвастощами, особливо коли йдеться про дітей?

Надмірні похвали та демонстрація своїх досягнень викликають у людей навколо цілком зрозумілу негативну реакцію — заздрість, відчуття несправедливості, образу та приховану агресію. І це абсолютно природно, адже, хвалячись, ви намагаєтеся піднятися за рахунок інших, з чим вони, звісно, не можуть погодитися.

Таким чином, ваша дитина опиняється в епіцентрі негативного інтересу з боку оточуючих, що може виявитися у різних формах і завдати їй шкоди.

Взагалі, хизуватися своїми дітьми перед тими, хто не має дітей, або ж перед батьками, які стикаються з труднощами у вихованні, так само як і демонструвати своє здоров'я перед людьми, що страждають на недуги, розумові здібності - перед тими, хто має затримки в розвитку, силу - перед тими, хто фізично слабший, фінансовий добробут - перед бідними, а також щасливу сім'ю - перед тими, хто цього позбавлений, є жорстоким і аморальним вчинком.

Як можна розпізнати хвастощі у звичайній розповіді про власних дітей?

Зробити це нескладно. Придивіться, чи є в сказаному задумка зачепити інших, і чи присутня повна байдужість до чужих почуттів? Якщо так, перед вами класичний батько-хвалько, який не любить свою дитину по-справжньому.

Той, хто щиро любить, висловлює похвалу обережно і уникає зайвих слів. Він чітко усвідомлює, які теми є доречними, а які — ні. Майте це на увазі.

Останнім часом OBOZ.UA обговорював, чому молодь часто покладає провину за свої невдачі на своїх батьків.