На фронті трагічно загинули брати Сергій та Андрій Ушкевичі. "Мамо, зніміть, як цвітуть наші вишні" - Життєві історії | Експрес онлайн

Воїни родом із села Озерна, що на Тернопільщині. До початку широкомасштабної війни Андрій займався підприємництвом, а Сергій навчався на хореографа та згодом став артистом цирку. Брати Ушкевичі служили у 92-й окремій штурмовій бригаді, яка носить ім'я кошового отамана Івана Сірка. 17 липня 2022 року на Харківщині загинув 27-річний Сергій, а 3 листопада ворожа куля забрала життя 36-річного Андрія на Луганщині.

"Мали ми з чоловіком трьох синів: Андрія, Олега та Сергія. Залишився тільки середульший -- Олег, а двоє стали ангелами, -- зі сльозами розповідає мати воїнів Ольга Ушкевич. -- Не знаю, як я це пережила... Але треба жити далі. Бо є ще один син, невістки, онуки. Є мої ангели, з якими щодня розмовляю. Так і минає день за днем".

Ольга Ушкевич — нащадок родини, репресованої радянською владою. Її мати, відома під псевдонімом "Квітка", була учасницею Української повстанської армії та відбувала покарання в Сибіру. З раннього дитинства брати Ушкевичі ввібрали в себе патріотичний дух та здатність підтримувати один одного. "Сини допомагали мені вдома, у городі, на кухні, завжди були веселими, радісними і добрими, не надто бешкетували. Одним словом, Бог дарував мені золотих дітей," — розповідає мати.

Після завершення школи Андрій опанував професію взуттєвика, але працювати за фахом не бажав і почав їздити на заробітки. Згодом разом із братом Олегом вони заснували компанію з працевлаштування українців за кордоном. У 27 років він одружився з односельчанкою Іриною, і у них народилися дві доньки: Вероніка та Анастасія. "Андрій був надзвичайно працьовитим, міг працювати цілодобово. Однак кожну вільну хвилину він проводив із дружиною та доньками, вони були сенсом його життя. Коли брат дивився на своїх донечок, його обличчя світилося від щастя," — згадує його брат Олег Ушкевич. За зароблені кошти Андрій побудував власний будинок і переїхав туди з родиною за два місяці до початку повномасштабного вторгнення.

Сергій відзначався творчою натурою. Закінчив Дубенський фаховий коледж культури і мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету. Після завершення навчання залишився викладати, а згодом вступив до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва. Живучи в столиці, ще під час навчання став еквілібристом і почав виступати з цирковою трупою як в Україні, так і за кордоном. "Син багато тренувався, дотримувався суворої дієти, оскільки захопився бодибілдингом", — розповідає мама. За її словами, Сергій мріяв придбати житло в Києві та одружитися. Часто казав матері, щоб готувалася до того, що буде няньчити онуків у столиці. Та всі їхні мрії та надії зруйнувала велика війна.

Першим, хто став на захист України, був Сергій. Про те, що її син приєднався до війська, мати дізналася випадково у сільському магазині, оскільки Сергій не хотів її хвилювати і не розповів про це. Воїн брав участь у визволенні таких міст, як Буча, Гостомель та Ірпінь. Згодом він перейшов на посаду військового інструктора зі стрілецької справи у 169-му навчальному центрі "Десна". Сергій також тримав оборону на Харківському напрямку у складі 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка.

Старший брат Андрій активно займався волонтерством, власним мікроавтобусом доставляючи допомогу до Житомирщини та Київщини. Одного разу він повернувся додому і сказав: "Мамо, я йду на фронт. Не можу залишатися осторонь". Він став стрільцем-помічником гранатометника й приєднався до 92-ї бригади, в якій служив молодший брат-снайпер. На передовій вони завжди підтримували один одного та своїх побратимів. "Навесні Сергій, наче передчуваючи свою загибель, попросив мене сфотографувати, як розквітли вишні в нашому саду. Вони тоді цвіли густо і пишно, як ніколи раніше. 16 липня синочок написав мені, що завтра зателефонує... А наступного дня його не стало", -- з болем розповідає пані Ольга.

Андрій Ушкевич під час служби отримав два бойові поранення-контузії, частково втратив слух, але продовжував воювати. Напередодні загибелі він, як і його брат, сказав матері: "У мене все добре. Йду відпочивати. Завтра зідзвонимося". Мати чекала дзвінка, але його так і не було... 3 листопада Андрій загинув від вибухових поранень поблизу села Андріївка на Луганщині. Його дружина Ірина сказала донькам, що їхній татко став ангелом, як і їхній дядько Сергій.

Поховали воїнів поруч у рідному селі. Андрія та Сергія Ушкевичів посмертно нагородили орденами "За мужність" ІІІ ступеня. Крім того, старший брат відзначений медаллю "Захиснику Вітчизни".

Петиція щодо надання посмертного звання Героя України військовослужбовцю Збройних Сил України Сергію Володимировичу Ушкевичу