Країни Європейського Союзу почали обговорювати можливість повернення чоловіків до України: чи реально здійснити депортацію мільйонів осіб?

Зокрема, Нідерланди активно розглядають можливості для повернення українських чоловіків, які підпадають під призовний вік, на батьківщину.

У Євросоюзі знову заговорили про повернення на Батьківщину українських чоловіків призовного віку через знищення мобілізаційного потенціалу держави. Деякі країни ЄС шукають способи такого повернення, водночас про депортацію не йдеться. Принаймні, поки що.

Дізнайтеся, які країни Європейського Союзу готові репатріювати чоловіків в Україну та чи існує ймовірність примусового повернення мільйонів осіб - читайте на сайті ТСН.ua.

Питання повернення українських чоловіків призовного віку з країн ЄС залишається складним та чутливим. Навесні цього року в українському уряді заявили про переговори з представниками країн Євросоюзу щодо можливості повернення чоловіків на Батьківщину. Водночас на той час міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина запевняла, що Україна не буде примусово повертати чоловіків з-за кордону.

Наприкінці серпня президент Володимир Зеленський оголосив, що Україні необхідно повернути з-за кордону 7,5 мільйона громадян, включаючи як дорослих, так і дітей. При цьому він підкреслив, що мова йде не тільки про чоловіків призовного віку. Глава держави акцентував увагу на важливості здійснення цього процесу без будь-якого примусу, обґрунтовуючи його економічними викликами, з якими стикається країна.

Протягом вересня представники кількох європейських держав зробили заяви щодо можливості повернення до України чоловіків мобілізаційного віку. Однак з них - Польща.

Голова Міністерства закордонних справ Польщі Радослав Сікорський підкреслив, що країни Європейського Союзу зменшують мобілізаційний потенціал України, надаючи фінансову підтримку біженцям. Він зазначив, що Україні в першу чергу необхідні військова техніка та особовий склад.

"Безсумнівно, затримка з ухваленням пакета допомоги Конгресом США викликала занепокоєння, але не меншою проблемою є й затягування українцями прийняття закону про мобілізацію. Водночас, ми зменшуємо наш мобілізаційний потенціал, надаючи фінансову підтримку українським біженцям," - зазначив Сікорський.

Він зазначив, що в Польщі українці мають статус біженців, що забезпечує їм захист з боку Європейського Союзу, а також отримують щомісячну допомогу в розмірі 200 євро на кожну дитину, яка зареєстрована в польській освітній системі. У Західній Європі українці користуються різними формами підтримки.

"Це є фінансовим стимулом для молодих чоловіків і жінок, які могли б повернутися додому, щоб захищати свою країну. Ми не повинні субсидувати непокору", - наголосив очільник МЗС.

Сікорський висловився, що вважає неправильним, що в одному з варшавських перукарень його обслуговує молодий українець, замість того щоб боронити свою батьківщину.

"Я ходжу у Варшаві до перукарні, і мене стриже український перукар молодого віку. Я питаю: а що ти тут робиш? Хіба ти не маєш захищати свою країну?"

Однак, поки що ситуація не просунулася далі цих оголошень. Польща не надала жодних офіційних заяв стосовно рішень про повернення чоловіків.

Середина вересня стала відзначеною публікацією Berliner Zeitung, яка розкриває нові тенденції втечі українських чоловіків до Румунії та Молдови. Стаття підкреслює, що українська влада активно веде переговори з європейськими союзниками щодо можливого повернення цих чоловіків, оскільки країна стикається з серйозною нестачею військових ресурсів. Однак це питання порушує безліч етичних та правових аспектів у країнах Європейського Союзу.

Отже, в Румунії та Молдові уряди заявляють, що дотримуються міжнародного "принципу неповернення", який забороняє висилати біженців до країн, що перебувають у стані війни. Тим часом у Німеччині обговорюються можливості скорочення соціальних виплат для українських біженців та висловлюються заклики до депортації чоловіків. Однак у Молдові та Румунії такі ініціативи поки що не отримують підтримки.

Нідерланди активно розглядають можливості для повернення українських чоловіків призовного віку на батьківщину, повідомив прем'єр-міністр Дік Схооф у відповідь на запитання від Герта Вілдерса, лідера "Партії Свободи". Він підкреслив, що мова йде не про примусові заходи, а про створення умов, які б спонукали їх повернутися.

Вілдерс висловив стурбованість тим, що "десятки тисяч" українських чоловіків перебувають у Нідерландах, тоді як український уряд хоче повернути їх на Батьківщину для оборони країни або допомоги у відбудові.

"На мою думку, цілком зрозуміло, що в умовах війни кожен має підтримувати оборону своєї батьківщини", - зазначив Вілдерс.

Схооф відповів, що хоче подумати про це разом з Україною. Він також зазначив, що українські біженці мають право на притулок, медичне обслуговування, роботу та освіту, як і раніше.

На серпневій пресконференції Володимир Зеленський висловив свою позицію щодо повернення українських чоловіків, які підлягають призову. Він зазначив, що підтримує ідею повернення, але лише за умови, що це відбуватиметься добровільно. При цьому президент зауважив, що міжнародні партнери не прагнуть повернення цих чоловіків, оскільки це може бути невигідним для них з політичної точки зору.

"З політичної точки зору, це не надто вигідно для певних країн - публічно заявити, що ми плануємо повернути українців додому, оскільки це для нас є великою фінансовою витратою. Легше обговорити це питання на зустрічі з президентом України, а потім оголосити, що він звернувся з проханням про повернення українців. Я цілком підтримую цю ідею, якщо українці вирішать повернутися, але лише без примусових заходів," - зазначив президент.

Він зазначив, що для іноземних країн вигідніше не витрачати гроші на фінансову підтримку українських біженців, а повернути їх на батьківщину.

"Наголошую ще раз: я підтримую їхнє приїзд. Мені б дуже хотілося, щоб всі українці були тут, якщо вони самі цього бажають," - заявив Зеленський.

На початку вересня посол України в Чехії Василь Зварич запевнив, що чоловіків призовного віку за кордоном не повертатимуть додому примусово.

"Мова не йде про примусові дії, спрямовані на повернення українців, особливо тих, хто підлягає мобілізації. Ми вважаємо, що всі громадяни України, незалежно від того, де вони знаходяться, мають один спільний обов'язок перед своєю державою - захищати Батьківщину. Звісно, це справжній вибір кожної людини, яка з різних причин опинилася за кордоном," - зазначив Зварич.

Він підкреслив, що обов'язок держави полягає в тому, щоб забезпечити всі необхідні умови для тих громадян, які прагнуть повернутися і захищати Україну.

Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, повідомив у коментарі для ТСН.ua, що Україна не має можливості примусово репатріювати своїх громадян з-за кордону.

"Україна не може здійснити примусову депортацію людей з іншої території, а лише депортувати з власної. До речі, звернення України до інших держав, щоб вони сприяли поверненню людей призовного віку, наразилося на те, що всі країни нам у цьому відмовили. Тому розраховувати на якусь примусову депортацію з країн Європи чи інших країн - це ілюзія. Цього ніколи не буде", - запевнив Гладун.

Він зазначив, що раніше Німеччина, Польща та кілька інших держав відповіли на запит України щодо депортації чоловіків досить однозначно — вони не планують братися за цю справу.

Європейський Союз 20 вересня офіційно оголосив, що не планує використовувати примусові заходи для репатріації українських військовозобов'язаних. Ілва Йоганссон, єврокомісарка з питань внутрішніх справ, зазначила, що такі дії не відповідають принципам Директиви про тимчасовий захист.

За словами Йоганссон, в ЄС не можуть застосовувати диференційований підхід до українських біженців, який би "базувався на їхній статі, віці, військовозобов'язаності".

"Це не відповідає положенням Директиви про тимчасовий захист... Ми готові підтримати тих, хто прагне повернутися в Україну, і плануємо обговорити з українською владою та урядом, як найефективніше реалізувати цей процес. Ми не будемо виштовхувати нікого з ЄС," - підкреслила єврокомісарка.