Червоні межі – реальні та умовні. Чому Росія має більшу ймовірність використати ядерну зброю в Україні, якщо досягне успіху, а не в разі поразки – Марʼяна Буджерин.
Авторка статті в Bulletin of the Atomic Scientists — українсько-американська дослідниця та науковиця, старша наукова співробітниця Проєкту з управління атомом (MTA) у Белферському центрі Гарвардської школи Кеннеді, Мар'яна Буджерин. Її книга "Успадковуючи бомбу: розпад СРСР і ядерне роззброєння України" принесла їй премію Вільяма Е. Колбі для військових письменників 2024 року. У своїй новій статті Мар'яна Буджерин порушує важливе питання для західних еліт, закликаючи їх задуматися над критичною ситуацією: якщо Росія здобуде перемогу у війні, ймовірність використання ядерної зброї зросте, на відміну від ситуації програшу. Тож, чи варто зволікати з наданням Україні необхідної підтримки для досягнення перемоги?
Війна між Росією та Україною є традиційним збройним конфліктом. Проте одночасно вона також представляє собою серйозну ядерну загрозу.
Росія, як агресор, володіє найбільшим ядерним арсеналом у світі, включаючи значні запаси бойової ядерної зброї. З початку конфлікту Кремль активно використовував ядерні погрози і сигнали для залякування Західних країн, намагаючись стримати їхню військову підтримку Україні, досягнувши при цьому певних, хоч і обмежених, результатів. Нещодавно оголошені зміни до ядерної доктрини Путіна є ще одним прикладом ядерних сигналів з боку Росії, які розширюють можливі сценарії використання ядерної зброї. Це створює додаткову двозначність та простір для інтерпретації, дозволяючи російському керівництву визначати, чи можуть такі сценарії реалізуватися і в який момент.
Попри те, що Росія застосовує ядерну риторику для досягнення своїх політичних цілей, постійно існує ризик, що вона може перейти до реального використання ядерної зброї на території України.
З моменту початку вторгнення існує поширена думка, що найбільш імовірним сценарієм обмеженого використання ядерної зброї Росією є спроба уникнути неминучої військової поразки або, можливо, вирішення складної ситуації в Україні. Ядерна загроза, що виникла у жовтні 2022 року, здається, підкріплює припущення про те, що Росія може вдатися до ядерного удару в разі необхідності відступу.
У той час, коли Україна досягала швидкого прогресу у звільненні Харківської та Херсонської областей, російське військово-політичне керівництво нібито розглядало варіант використання ядерної зброї, щоб стримати український наступ. Публічно Росія поширювала вигадане звинувачення, що Україна нібито планувала використовувати "брудну бомбу", що, за побоюваннями багатьох, могло слугувати виправданням для російського ядерного удару. Розвідувальне співтовариство США оцінило ймовірність застосування Росією ядерної зброї восени 2022 року на рівні 50 відсотків, що могло бути історичним піком.
Однак чи не варто міжнародній спільноті звернути увагу на альтернативний сценарій — ситуацію, в якій використання Росією ядерної зброї може стати не лише можливим, а й навіть більш ймовірним? Що, якщо Росія застосує ядерну зброю не в момент поразки, а тоді, коли матиме перевагу у війні?
Ядерні розрахунки: минуле та сьогодення. Багато аспектів щодо російських міркувань два роки тому залишаються незрозумілими, як і те, що зрештою відвернуло Росію від використання ядерної зброї в той період. Можливо, це була комбінація американських загроз, які могли суттєво змінити ситуацію для Росії, включаючи удари звичайними засобами по російських військових цілях на захоплених українських територіях, а також можлива підтримка з боку Китаю, яка могла бути супроводжена обіцянкою посилення звичайної військової допомоги. Крім того, існують сумніви щодо реальної військової доцільності використання ядерної зброї в умовах бойових дій. Застосування ядерної зброї, яке Росія розглядала восени 2022 року, виходило б за межі її ядерної доктрини, як до оголошених, так і після них змін. Ця ситуація свідчить про обмежену стриманість, яку декларативна доктрина, ймовірно, накладає на роздуми про можливість використання ядерної зброї у війні.
Побоювання щодо можливого ядерного загострення залишаються актуальними, і західні союзники України продовжують уважно аналізувати ескалаційні процеси, приймаючи рішення про те, які види озброєнь надати Києву та як контролювати їх використання. Яскравим прикладом цього є нинішня обережність у наданні Україні можливості завдавати удари по території Росії за допомогою західних озброєнь. Основна робоча гіпотеза полягає в тому, що Україні слід уникати надмірної агресії у своїй боротьбі, щоб не спровокувати ядерну відповідь з боку Росії.
Які можуть бути ядерні загрози у випадку протилежного розвитку подій: якщо традиційні військові дії в Україні різко переважать на користь Росії?
Врахуйте, що єдиний випадок застосування ядерної зброї у збройному конфлікті до цього часу був здійснений ядерною державою, яка перебувала на шляху до перемоги. Сполучені Штати вирішили скинути дві атомні бомби на Хіросіму і Нагасакі в серпні 1945 року, коли Японія була майже розгромлена звичайними засобами, але вперто відмовлялася припинити опір і прийняти американські умови капітуляції. Хоча причини та обґрунтування рішення США застосувати ядерну зброю в Японії досі є предметом дискусій серед істориків, можна з упевненістю сказати, що бомбардування досягли щонайменше трьох цілей. Вони швидше завершили війну з Японією, можливо, врятувавши Сполучені Штати від необхідності дорогого вторгнення на острови. Вони дозволили США нав'язати умови закінчення війни і післявоєнного врегулювання - тобто беззастережну капітуляцію та американську військову окупацію Японії. І, нарешті, вони справили сильне враження на Радянський Союз.
Хоча історичні приклади не варто використовувати без критичного аналізу, враховуючи обставини і контекст, вони можуть слугувати корисним інструментом для усвідомлення сучасних подій. Мотиви, які підштовхують Росію до можливого використання ядерної зброї у контексті війни в Україні, можуть виявитися подібними до тих, що спонукали США вжити відповідних заходів у 1945 році. Можливо, згадка Путіна про Хіросіму та Нагасакі у його промові вересня 2022 року мала глибший сенс, ніж просто риторика.
росія-переможець дійсно може більше виграти і менше втратити від ядерного удару, ніж росія, що відступає.
Можливий ядерний сценарій у разі перемоги Росії. Уявіть, що російські війська прорвали оборонні лінії України і невпинно наступають на відчайдушні, але рішучі осередки українського спротиву. Цей розвиток подій виглядає значно більш імовірним, ніж раптове виведення російських сил з української території. Коли перемога вже близька, але ще не досягнута, Росії може бути вкрай спокусливо застосувати ядерну зброю проти менш важливого українського міста, вимагаючи від України термінової та безумовної капітуляції, погрожуючи, що наступною мішенню стане інше велике місто.
Продовження опору з боку Києва раптово стало б нерозумним, якщо не самогубством. За такого сценарію кремль міг би завершити війну швидше, з меншими втратами і на вигідних для себе умовах. Він міг би нав'язати Україні беззастережну капітуляцію, окупацію та інші каральні умови, на які вважав би себе вправі претендувати після тривалої і дорогої війни. Перспектива панування над тліючими радіоактивними руїнами навряд чи стане перешкодою для росії. Безглузде руйнування Маріуполя, Бахмута, Авдіївки, Мар'їнки та інших українських міст російською артилерією і бомбами перед тим, як росія окупувала їх, нагадує те, що можна було б досягти за допомогою однієї нестратегічної ядерної ракети, мінус ефективність і радіоактивність. Зрештою, Хіросіма і Нагасакі були відбудовані всього за кілька років і сьогодні цілком придатні для життя.
Росія, ймовірно, все ж зіткнеться з міжнародними політичними наслідками через порушення вісімдесятирічного табу на використання ядерної зброї. Проте ці наслідки можуть бути менш тяжкими для переможної Росії, ніж для тієї, що зазнала поразки. Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО можуть не реалізувати свої погрози про значні військові втрати у відповідь на можливий ядерний удар, якщо Україна виглядатиме як країна, що програла. Вплив Китаю на Росію буде значно меншим, якщо Росія вийде з війни в Європі переможцем. Нарешті, використання ядерної зброї Росією неодмінно справить глибоке враження на столицях країн Альянсу і надасть можливість Росії формувати більш вигідне післявоєнне врегулювання в Європі.
Поки існує ядерна зброя, її застосування залишається можливим. Під час кризи і конфлікту її застосування стає більш імовірним. Активне використання кремлем ядерної риторики для політичного примусу з лютого 2022 року не повинно затьмарювати цілком реальну небезпеку того, що росія може вдатися до фактичного ядерного удару по Україні на полі бою. Оскільки західні столиці балансують між підтримкою України і побоюваннями ядерної ескалації, вони повинні пам'ятати, що якщо дозволити москві досягти значної військової переваги в Україні, це може створити більший ризик застосування ядерної зброї, ніж відступ росії.
